Освіта: вища
Категорія: ІІ
Стаж роботи: 8 р.
Проблемне питання: Розвиток творчих здібностей молодших школярів на групі подовженого дня.
Кульбанська Мар'яна Ігорівна
Розвиток творчих здібностей молодших школярів
Науково-методична проблема:
«Розвиток творчих здібностей у дітей молодшого
шкільного віку в умовах ГПД»
-
Вступ.
-
Поняття творчості та творчих здібностей. Особливості розвитку творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку.
-
Основні показники творчих здібностей.
-
Основні педагогічні напрями, завдання та методи з розвитку творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку.
-
Формування творчих здібностей в умовах ГПД
-
Висновки.
-
Література.
-
Додатки.
Вступ
1. ВСТУП
Проблема розвитку творчих здібностей особи є однією з центральних в педагогіці, оскільки прогрес суспільства – це шлях постійної творчості, долання стереотипів і вироблення нових, нестандартних, часто несподіваних ідей, оригінальних підходів і шляхів до їх втілення. Одним з головних педагогічних завдань при цьому є виховання людини, здатної акумулювати і творчо переосмислювати набутий досвід, досягнення людства в науці, культурі, мистецтві, розвивати технології. Кожна дитина поступово приходить до багатьох результатів шляхом кропіткої роботи. Одному це дається легше іншому – складніше. Але кожний наступний крок, який зробить дитина, заслуговує на похвалу. Важливо, щоб дитину запевнили в тому, що вона здатна на більше.
Природа щедро наділила кожну здорову дитину можливостями для розвитку. І кожен малюк може піднестися до найбільших висот творчої діяльності! Але в житті ми бачимо зовсім інше: а скільки ще сліз ллють діти, яким важко вчитися, а скільки гірких хвилин переживають батьки, коли з навчанням у дітей погано!
Творчість є одним із засобів підвищення емоційного тонусу особистості, закріплення комплексу емоційно-вольової регуляції, а головне — актуалізації позитивної гами переживань, яка супроводжує ефективну працю, переживання радості від зробленого, досягнутого, почуття впевненості у своїх силах, у своєму творчому потенціалі й творчих здібностях.
Розвиток творчості в учнів є важливим не лише тому, що завданням сучасної освіти є формування творчої особистості, а й тому, що людина, яка вміє творчо мислити, в нестандартних ситуаціях завжди знайде вихід, такій людині буде легше адаптуватися в житті. Швидкі темпи розвитку суспільства, характерні для останніх років, необхідність пошуку шляхів виходу нашої економіки із занепаду, впровадження нових технологій – усе це потребує докорінних змін у системі управління виробництвом, використання виробничих ресурсів із врахуванням творчих можливостей особистості. Лише творча особистість, спроможна створювати, управляти, пропонувати нові теорії, нові технології, нові напрямки розвитку, знаходити шляхи виходу зі складних нестандартних ситуацій. Тому забезпечення кожній людині можливості використання свого творчого потенціалу є одним із пріоритетних завдань як загальноосвітніх, так і позашкільних закладів.
В процесі навчання важливо забезпечити виникнення позитивних емоцій стосовно навчальної і творчої діяльності.
Розвиток творчості починайте із створення ситуації, що сприяє інтуїтивному схопленні ідеї вирішення творчої проблеми. Ця творчість закінчується формуванням необхідних здібностей, створення творчого клімату, креативних якостей особистості.
ПОНЯТТЯ ТВОРЧОСТІ ТА ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ
2. ПОНЯТТЯ ТВОРЧОСТІ ТА ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ.
Особливості розвитку творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку.
Творчість визначається як діяльність людини, яка створює нові матеріальні і духовні цінності, що володіють новизною і суспільною значущістю, тобто в результаті творчості створюється щось нове, до цього що ще не існуючого. Поняттю «творчість» також можна дати і ширше визначення. Філософи визначають творчість, як необхідну умову розвитку матерії, утворення її нових форм, разом з виникненням яких змінюються і самі форми творчості.
Творчість — це процес створення суб'єктивно нового, заснованого на здатності породжувати оригінальні ідеї і використовувати нестандартні способи діяльності.
По суті справи, творчість - це "здатність створювати будь-яку принципово нову можливість". Поняття природи творчості пов'язане з питанням про критерії творчої діяльності. Творчість можна розглядати в різних аспектах: продукт творчості - це створене; процес творчості - як створено; процес підготовки до творчості - як розвивати творчість.
Продукти творчості - це не лише матеріальні продукти - будівлі, машини і так далі, але і нові думки, ідеї, рішення, які можуть і не найти відразу ж матеріального втілення. Іншими словами, творчість- це створення нового в різних планах і масштабах.
При характеристиці суті творчості важливо враховувати різноманітні чинники, ознаки, властиві процесу творення. З погляду психології і педагогіки особливо цінним є сам процес творчої роботи, вивчення процесу підготовки до творчості, виявлення форм, методів і засобів розвитку творчості. Творчість є цілеспрямованою, наполегливою, напруженою працею. Вона вимагає розумової активності, інтелектуальних здібностей, вольових, емоційних рис і високої працездатності.
Творчість характеризується як вища форма діяльності особи, що вимагає тривалої підготовки, ерудиції і інтелектуальних здібностей. Творчість є основою людського життя, джерелом усіх матеріальних і духовних благ.
Детальніше можна виділити наступні етапи творчої діяльності:
-
Накопичення знань і навиків, необхідних для чіткого викладу і формування завдання, виникнення проблеми (постановка завдань).
-
Зосередження зусилль і пошуки додаткової інформації, підготовка до вирішення завдання.
-
Відхід від проблеми, переключення на інші заняття (період інкубації).
-
Осяяння або інсайт (геніальна ідея і проста здогадка скромних масштабів - тобто логічний прорив, стрибок у мисленні, отримання результату, не витікаючого однозначно з посилань).
-
Перевірка і доопрацювання задуму, його втілення.
Психологами встановлено, що розвиток мислення людини невіддільне від розвитку її мови. Тому найважливіше завдання в розвитку творчого мислення учнів - навчання їх вмінню словесно описувати способи вирішення завдань, розповідати про прийоми роботи, називати основні елементи задачі, зображувати й читати графічні зображення її. Засвоєння учнями необхідного словникового запасу дуже важливо для формування і розвитку в них внутрішнього плану дії. При будь-якому творчому процесі завдання вирішується спочатку в розумі, а потім переноситься в зовнішній план.
Значення уяви в молодшому шкільному віці є вищою і необхідною здатністю людини. Разом з тим, саме ця здатність потребує особливої турботи в плані розвитку. А розвивається уява особливо інтенсивно у віці від 5 до 15 років. І якщо цей період уяву спеціально не розвивати, в подальшому наступає швидке зниження активності цієї функції. Разом зі зменшенням здатності людини фантазувати збіднюється особистість, знижуються можливості творчого мислення, гасне інтерес до мистецтва, науки і так далі.
Молодші школярі велику частину своєї активної діяльності здійснюють за допомогою уяви. Їх ігри - плід буйної роботи фантазії, вони з захопленням займаються творчою діяльністю. Психологічною основою останньою також є творча уява. Коли в процесі навчання діти стикаються з необхідністю усвідомити абстрактний матеріал і їм потрібні аналогії, опори при загальному недоліку життєвого досвіду, на допомогу дитині теж приходить уява. Таким чином, значення функції уяви в психічному розвитку велике.
Однак, фантазія, як і будь-яка форма психічного відображення, повинна мати позитивний напрямок розвиток. Вона повинна сприяти кращому зі знання навколишнього світу саморозкриття і самовдосконалення особистості, а не переростати в пасивну мрійливість, заміну реальному житті мріями. Для виконання цього завдання необхідно допомагати дитині використовувати свої можливості уяви у напрямі прогресивного саморозвитку, для активізації пізнавальної діяльності школярів, зокрема розвитку теоретичного, абстрактного мислення, увагу, мови і в цілому творчості.
Діти молодшого шкільного віку дуже люблять займатися художньою творчістю. Воно дозволяє дитині в найбільш повній вільній формі розкрити свою особистість. Вся художня діяльність будується на активної уяві, творчому мисленні. Ці функції забезпечують дитині новий, незвичний погляд на світ. Вони сприяють розвитку мислення, пам'яті, збагачують його індивідуальний життєвий досвід! За словами Л.С. Виготського, уява забезпечує таку діяльність дитини:
-
Побудова образу, кінцевого результату його діяльності,
- Створення програми поведінки в ситуації невизначеності, створення образів, які заміняють діяльність,
-
Одним з найважливіших факторів творчого розвитку дітей є створення умов, що сприяють формуванню їх творчих здібностей.
Треба створити у школі таке середовище і таку систему взаємин, які стимулювали б найрізноманітнішу діяльність дитини, поступово розвивали б у неї саме те, що в даний момент може найефективніше розвиватися. Саме це і є першою важливою умовою ефективного розвитку здібностей. Передусім для розкриття здібностей учнів необхідно створити в класі творчу, доброзичливу, емоційно позитивну атмосферу
Завдання вчителя на уроці – бути водночас і дорослим, і дитиною, а найголовніше – бути спокійним, доброзичливим.
Друга умова успішного розвитку творчих здібностей випливає із самого характеру творчого процесу, який потребує максимального напруження сил. Здібності розвиваються тим успішніше, чим частіше дитина підходить у своїй діяльності до межі власних можливостей, поступово відсуваючи цю межу все далі. Процес пізнання в цей час дуже інтенсивний, дитина змушена займатися творчістю, розв’язувати багато нових завдань самостійно, без попереднього навчання. Саме ця інтенсивна розумова діяльність допомагає учневі в дивовижно короткий час перетворитися на невтомного Чомучку .
Третя умова. Треба давати дитині свободу вибирати вид діяльності, визначати черговість справи, тривалість занять певною справою, вибирати способи розв’язання завдань. Бажання дитини, інтерес, емоційне напруження інтелекту піде їй на користь
Надана дитині свобода не лише не заперечує, а передбачає ненав’язливу розумну, доброзичливу допомогу вчителя – це четверта умова успішного розвитку творчих здібностей. К. Ціолковський казав: «Спочатку я відкрив істини, відомі багатьом, потім почав відкривати й істини відомі декому, і, нарешті, почав відкривати й істини нікому ще не відомі». Мабуть, це і є шлях становлення творчої складності інтелекту, шлях розвитку винахідницького і дослідницького таланту. Наш обов’язок – допомогти дитині стати на цей шлях.
Співпраця між учнями та вчителем, залучення батьків до організації і проведення різних форм роботи – запорука успішної роботи .
Постійно створюючи «ситуацію успіху», об’єднавши все повагою до особистості дітей , ми можемо розвинути таланти , творчі здібності всіх дітей , виховати творчих працюючих особистостей .
На уроках доцільно використовувати діяльно-творчий підхід, при якому формування особистості може відбуватися тільки в творчій діяльності.
На тих уроках, де діти відразу бачать результат своєї праці і знають, що їх робота потрібна, вони працюють із захопленням . Тому варто учнів залучати до пошуково-пізнавальної творчої роботи на основі співпраці.
Тому важлива роль відводиться інноваційним методам навчанням. Під час таких занять дитина має право не тільки отримувати певну суму знань, уміти їх використовувати, а й розвивати свої творчі здібності, розвиватись як особистість. Для цього необхідні вимоги: науковість, зв’язок з життям, систематичність і послідовність, освітній, виховний і розвивальний вплив. Щоб розвивати творчий емоційний розвивальний процес навчання, необхідно застосовувати у практиці пізнавальні ігри, нестандартні форми проведення занять, інноваційні методи навчання. Навчати учнів аналізувати життєві ситуації на основі вивчення легенд, казок, прислів’їв, скоромовок, оповідань, пісень. Важливо створити ті ситуації, з яких учні повинні самостійно знайти вихід або з допомогою своїх товаришів і вчителя.
ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ
3.ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ.
Основними показниками творчих здібностей є швидкість і гнучкість думки, оригінальність, допитливість, точність і сміливість.
Швидкість думки - кількість ідей, що виникають в одиницю часу.
Гнучкість думки - здатність швидко і без внутрішніх зусиль переключатися з однієї ідеї на іншу, бачити, що інформацію, отриману в одному контексті, можна використати в іншому.
Гнучкість - це добре розвинений навик переносу. Вона забезпечує вміння легко переходити від одних явищ до інших, своєчасно відмовлятися від скомпрометованого припущення, бути готовим до інтелектуально, ризику.
Оригінальність – здатність мислити нестандартно, здатність приймати рішення, що відрізняються від загальноприйнятих, парадоксальних, несподіваних.
Допитливість - здатність дивуватися, цікавість і відкритість до всього нового.
Точність - здатність удосконалювати ідеї, надавати закінчений вигляд свого творчого продукту.
Сміливість - здатність приймати рішення в ситуації невизначеності, не лякатися власних висновків і доводити їх до кінця.
Чи є ці показники вродженими або ж вони можуть піддаватися впливу середовища? Один з творців системи вимірювання творчих здібностей - Торренс - говорив з цього приводу, що спадковий потенціал не є найважливішим показником майбутньої творчої продуктивності. В якій мірі творчі імпульси дитини перетворяться в творчий характер, залежить більше від впливу батьків та інших дорослих. Сім'я здатна розвинути або знищити творчий потенціал дитини ще в дошкільному віці.
Для дитини молодшого шкільного віку основною діяльністю, в якій проявляється його творчість, є гра. Але гра не лише створює умови для такого вияву. Як показують дослідження психологів, вона значною мірою сприяє (стимулює) розвитку творчих здібностей дитини. У самій природі дитячих ігор закладені можливості розвитку гнучкості та оригінальності мислення, здатності конкретизувати та розвивати як свої власні задуми, так і пропозиції інших дітей.
Ще одна винятково важливе значення ігрової діяльності - це внутрішній характер її мотивації. Діти грають тому, що їм подобається сам ігровий процес. І дорослим залишається лише використовувати цю природну потребу для поступового залучення дітей у більш складні і творчі форми ігрової активності. При цьому дуже важливо мати на увазі, що при розвитку творчих здібностей у дітей більш важливе значення має сам процес, експериментування, а не прагнення досягти якого-небудь конкретного результату гри.
Процес виявлення творчих здібностей здійснюється поетапно:
І етап. Всебічне спостереження за поведінкою, діяльністю, перебігом розумових процесів у дитини.
ІІ етап. Виявлення й дослідження психічного стану дитини та інтересів, шляхом власної оцінки.
ІІІ етап. Визначення коефіцієнта розвитку інтелекту.
IV етап. Визначення рівня розумового розвитку, що базується на дослідженні вербальних здібностей дитини.
V етап. Визначення продуктів творчої діяльності.
VI етап. Всебічний аналіз конкретних випадків.
ОСНОВНІ ПЕДАГОГІЧНІ НАПРЯМИ, ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИ З РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ
4. ОСНОВНІ ПЕДАГОГІЧНІ НАПРЯМИ, ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИ
З РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ
ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ.
Створення сприятливих умов недостатньо для виховання дитини з високим творчим потенціалом, хоча деякі західні психологи і зараз вважають, що творчість спочатку властиво дитині і, що треба тільки не заважати дитині вільно самовиражатися. Але практика показує, що такого невтручання мало: не всі діти можуть відкрити дорогу до творення, і надовго зберегти творчу активність.
Виховання творчих здібностей дітей буде ефективним лише в тому випадку, якщо воно буде являти собою цілеспрямований процес, у ході якого вирішується ряд приватних педагогічних завдань, спрямованих на досягнення кінцевої мети.
Дотримуючись позиції вчених, що визначають креативні здібності як самостійний чинник, розвиток яких є результатом творчої діяльності молодших школярів, виділимо основні компоненти творчих (креативних) здібностей молодших школярів: творче мислення та творча уява.
Для розвитку творчого мислення та творчої уяви учнів початкових класів необхідно пропонувати такі завдання:
- класифікувати об'єкти, ситуації, явища за різними підставами;
- встановлювати причинно-наслідкові зв'язки;
- бачити взаємозв'язки та виявляти нові зв'язки між системами;
- розглядати систему у розвитку;
- робити припущення прогнозного характеру;
- виділяти протилежні ознаки об'єкта;
- виявляти і формувати протиріччя;
- розділяти суперечливі властивості об'єктів у просторі і в часі;
- представляти просторові об'єкти.
Творчі завдання диференціюються за такими параметрами, як:
- складність проблемних ситуацій,
- складність розумових операцій, необхідних для їх вирішення;
- форми подання протиріч (явні, приховані).
Формування творчих здібностей в процесі навчання є важливим завданням щодо прищеплювання учням практичних навичок, технологічної майстерності. Школярам важливо навчитися вносити в роботу елементи фантазії, можливе різноманітність своїх творчих думок.
Для більш активної розумової діяльності учнів застосовується один з різних методів навчання - бесіда. При бесіді ставляться питання для обговорення майбутньої роботи, уточнюються і доповнюються відповіді учнів. Часто в процесе виконання учнями трудових завдань застосовується індивідуальна співбесіда для з'ясування ступеня осмислювання школярем до окремих прийомів роботи, так і всього завдання, або причини помилок. Бесіда може носити характер вільної дискусії, розвиває самостійність судження творчого задуму. Задум є основою творчості, вищим рівнем людської свідомості, перетворює світ; умовою стимулювання і формування творчих здібностей у школярів, свободою свідомої діяльності. Початкова стадія і вихідна форма будь-якої роботи - задум, являє собою свідоме (ідеальне) виробництво продукту праці. Цей процес включає в себе передбачення кінцевого результату праці, своєрідне «програвання» в думці всього технологічного процесу: підбору матеріалів, інструментів, системи трудових операцій до остаточної обробки виробу. Без задуму немислима успішна робота. Бесіда допомагає розвивати у дітей культуру задуму, продумати заздалегідь свою роботу.
Є низка причин, що перешкоджають здійсненню задумів, це недостатнє матеріальне забезпечення трудового процесу (відсутність матеріалів, брак інструментів, обладнання). Але залишається актуальною передача наставником своїх умінь учням.
Задум наповнює всю роботу в цілому, так як продумується весь шлях до отримання результату праці, мети праці: використання матеріалів, засобів праці, послідовність операцій і підготовка до роботи. Підготовка - проміжна форма роботи, ланка між задумом і виконанням. Вона включає в себе заготівлю та підбір сировини, наладку інструментів, розкладку їх на робочому місці.
Виконання - це вінець, вища форма роботи, - являє собою безпосереднє виготовлення виробу, завершує підготовку, реалізує задум. Підготовка зберігає час для виконання, тому учням потрібно прищеплювати серйозне ставлення до підготовки, тоді буде успіх у здійсненні задуму. Виняткову роль у досягненні успіху при виконанні грає володіння школярами необхідними вміннями, навичками, звичними діями, які вони отримують в процесі практичної чи теоретичної діяльності.
Для того, щоб учні свідомо засвоювали знання і трудові навички, творчо, з повною віддачею сил використовували їх у праці, щоб у них формувалися творчі здібності, щоб розвивалася творча особистість, в процесі бесіди для втілення задуму в реальність варто приміняти різні групи прийомів: мотиваційні, надання допомоги, стимулюючі.
До мотиваційним прийомів відносяться такі прийоми: постановка цілей, показ практичної значущості діяльності і результатів праці. Результати праці можна побачити і проаналізувати на проведених творчих виставках робіт учнів. За кожне виконане виріб учням виставляється оцінка, значить цієї ж оцінкою можна оцінити задум і творчі здібності учнів.
Наступна група прийомів пов'язана з виконанням навчального завдання.
Іноді на заняттях зустрічаються ситуації, коли учні з різних причин не можуть виконати ту чи іншу роботу. З цією метою використовуються прийоми надання допомоги. Усі учні мають різний рівень сформованих знань, навичок, умінь, здібностей.
Деяких з них паралізує думка про те, що «все одно нічого не вийде». До прийомів надання допомоги належать: нагадування, конкретизація, постановка навідних запитань.
Прийом нагадування застосовується, якщо необхідні знання або способи дії не утримуються в пам'яті учнів до моменту їх використання, і допущена на самому початку помилка може вплинути на подальший хід роботи.
Конкретизація забезпечує правильне усвідомлення учнями завдання. Вона дозволяє використовувати приклади, уявлення про які вже сформувалося у школярів.
Суть прийому навідних питань полягає в тому, що в скрутних для учнів випадках ставлять запитання, спрямовані на розвиток здібностей при проблемній ситуації. Пряме запитання виконує роль «посередника» між відомим і невідомим для учнів. Використання цього прийому розвиває технічне мислення школярів, творчі здібності, прийняття правильного рішення.
З метою активізації у формуванні здібностей учнів використовуються прийоми, що впливають на емоційно-вольову сферу: переконання, схвалення, заохочення. Переконання застосовується тоді, коли учень не впевнений у своїх силах, слабо концентрує у своїй діяльності вольові зусилля. Найбільше вплив надає прийом схвалення на нерішучих учнів, які сумніваються в правильності виконання завдання. При цьому учні заражаються емоційно-вольовими зусиллями.
Поширеним засобом у формуванні здібностей учнів є заохочення. Воно може бути спрямоване на оцінку різних сторін їх роботи, наполегливості та виконання завдання тощо Заохочення може виражатися похвалою і виставленням позитивності оцінки. Похвала - вираз вчителем задоволення не тільки процесом праці, але і результатами роботи учня. При використанні цих прийомів краще виявляються творчі задатки школярів, тренуються, формуються і розвиваються здібності.
ФОРМУВАННЯ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ В УМОВАХ ГПД
5.ФОРМУВАННЯ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ В УМОВАХ ГПД
Групи продовженого дня є однією із форм виховання дітей і допомагають організувати найсприятливіші умови для їхнього відпочинку, навчання і виховання, поєднання навчально-виховної роботи на уроках і в позаурочний час. Вони забезпечують їхній розумовий, моральний, естетичний, фізичний, духовний розвиток, створюють умови для організації продуктивної праці, відкривають можливості всебічного виявлення і розвитку індивідуальних здібностей та інтересів дітей.
Для розвитку творчих здібностей дітей на групі продовженого дня є час, відведений для занять за інтересами. На цих заняттях вони мають можливість розвивати художньо-естетичні здібності: складають орігамі, малюють, ліплять з пластиліну, тощо. Щоб забезпечити зв’язок між шкільним і родинним вихованням, проводяться бесіди з батьками, під час яких розповідаю про успіхи, досягнуті дитиною, та раджу, на що слід звернути додаткову увагу.
З метою розвитку творчого потенціалу вихованців залучаю дітей до праці над проектами, часто організовуються виставки дитячих робіт, що в свою чергу активно стимулює учнів до творчо-пошукової діяльності та приносить задоволення і безліч позитивних емоцій.
Саме в умовах ГПД вихователь має найбільше можливостей до стимулювання творчої діяльності своїх вихованців, до залучення їх у різні гуртки та секції, впровадження у щоденній роботі цікавих творчих ідей що сприятимуть кращому засвоєнню програмового матеріалу, заціукавлять дітей та викличуть бажання працювати над досягненням поставлених цілей.
Реалізовувати творчий потенціал можна не лише на спеціально відведених заняттях за інтересами, а й під час інших режимних моментів: самопідготовка, виховна діяльність, прогулянки, години здоровя, дозвілля школярів, бесіди з ОБЖ дитини.
Звичайно, щоб активно розвивати творчі задатки учня, вихователь сам повинен активно працювати над собою, шукати нове та цікаве для впровадження у своїй роботі, самовдосконалюватися, щодня шукаючи ту цікавинку, яку принесе своїм вихованцям і запалить вогник цікавості в очах кожного.
Висновки та література
ВИСНОВКИ.
Творчі здібності-це індивідуально-психологічні особливості людини, що дають змогу за сприятливих умов успішно розкривати творчий потенціал, розвивати його, знаходити розв'язання нестандартних ситуацій та прагнути до відкриття нового.
Творчість для молодшого школяра у навчальному процесі передбачає наявність у нього здібностей, мотивів, знань і умінь, завдяки яким створюється продукт, що відрізняється новизною, оригінальністю, унікальністю. Вивчення цих властивостей особистості виявило важливу роль уяви, інтуїції, неусвідомлюваних компонентів розумової активності, а також потреби особистості в самоактуалізації, в розкритті і розширенні своїх творчих можливостей.
Успішний розвиток творчих здібностей можливий лише за створення певних умов, сприяючих їх формуванню. Такими умовами є:
1. Ранній фізичний та інтелектуальний розвиток дітей.
2. Створення ситуацій випереджуючого розвитку дитини.
3. Самостійне рішення дитиною завдань, які потребують максимальної напруги сил, коли дитина дістається " стелі " своїх можливостей.
4. Надання дитині свободи у виборі діяльності, чергуванні справ, тривалості занять однією справою і т.д.
5. Розумна, доброзичлива допомога (а не підказка) дорослих.
6. Комфортна психологічна обстановка, заохочення дорослими прагнення дитини до творчості.
Кожна дитина має певні здібності, тому завдання педагогів і батьків – визначити, відшукати і допомогти їх розвинути. Успішне вирішення завдань навчання і виховання молодших школярів перебуває у прямій залежності від характеру взаємодії між учителем і учнем. Переорієнтація навчально-виховного процесу на формування творчої особистості реалізується за умов діалогізації, співробітництва, що мають особистісну спрямованість і стимулюють до творчого розвитку і самовдосконалення особистості. Особистість педагога й особистість вихованця навчального закладу виступають як рівноправні співучасники педагогічного процесу з однаковою відповідальністю за кінцевий результат їхньої співпраці та співтворчості. З огляду на це, особливо актуальним стає теоретичне опанування та практичне впровадження освітніх технологій для розвитку творчих здібностей учнів, до яких, насамперед, слід віднести: технологію розвиваючого навчання; технологію формування творчої особистості; проектно-моделюючі та нові інформаційні технології; технологію колективної творчої діяльності; інтеграцію різних видів мистецтва та інші.
-
ЛІТЕРАТУРА.
-
Анастази А. Психологическое тестирование: книга 2; пер. с англ. под ред. К. М. Гуревича, В. И. Лубовского. /М.: Педагогика, 1982. – 336 с.
2. Батищев Г. С. Познание и творчество/ М.:Педагогика, 1991.-
120 c.
3. Блонский П. П. Развитие мышления школьника./ М.: Педагогика, 1935.- 205с.
4. Богоявленская Д. Б. О предмете исследования творческих способностей / Психол. Журнал.- 1995. - т.16. - №5. - с.49-58.
5. Ветлугина Н. А. О теории и практике художественного творчества детей./Дошкольное воспитание. – 2005. - №5. с.15-23
6. Вендрова Н. Воспитание музыкой./ М.: Просвещение. 1991.-243c.
-
Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте. /Изд. 2-е, М., 1957.- 304c.
8. Выготский Л. С. Избранные психологические исследования./ М., 1956. c.28-42
9. Гaфитулин М.С. Рaзвитиe твoрчeскoгo вooбрaжeния./ Фрунзe, 1990. - c. 2-18.
10. Гилфорд Джо Пол. Три стороны интеллекта / Психология мышления./ М.: Прогресс, 1965.-335c.
11. Кудрявцев Владимир Товиевич. Творческая природа человека /Вопросы психологии. 1990, № 3.
12. Лeрнeр И.Я. Дидaктичeскиe oснoвы мeтoдoв oбучeния. / М.: Пeдaгoгикa, 1981. - 185 с.
13. Лук А.Н. Психoлoгия твoрчeствa. /М.: Нaукa, 1978.-127c.
14. Никитин Б. П. Ступеньки творчества или развивающие игры. /М., 1991.-210c.
15. Педагогическая психология / Под ред. Н.В. Клюевой. /М.: П24
Владос-Прес, 2003
16. Рубинштейн С.Л., Основы общей психологии. /СПб.: 1998.
-
Художественное творчество и ребенок./Под. ред. Н. А. Ветлугиной.-М., 1972.- 236c.
Додатки
ДОДАТКИ.
ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТІСНИХ РИС УЧНЯ
ВИЗНАЧЕННЯ ТИПУ ТЕМПЕРАМЕНТУ УЧНЯ
Мета: визначити тип темпераменту учня.
Вік учнів: 6-11 років.
Обладнання: бланк спостереження за учнями.
Інструкція: для правильної оцінки особливостей темпераменту слід дотримуватись наступних умов:
а) оцінювати їх у різноманітних видах реакцій;
б) знати, в яких саме реакціях особливо яскраво проявляється темперамент.
1. У ситуації, коли потрібно діяти швидко:
а) легко включається в роботу;
б) діє із захопленням, пристрастю;
в) діє спокійно, без зайвих слів;
г) діє невпевнено, боязко.
2. Як реагує на зауваження вчителя?
а) каже, що надалі так чинити не буде, але через деякий час робить те ж саме;
б) обурюється, що йому роблять зауваження;
в) вислуховує, реагує спокійно;
г) ображено мовчить.
3. Під час обговорення з товаришами питань, що його дуже хвилюють, висловлює власну думку:
а) швидко із запалом, але прислухається до висловлювань інших;
б) швидко, пристрасно, але не слухає інших;
в) повільно, спокійно, але впевнено;
г) з великим хвилюванням та сумнівом.
4. У ситуаціях, коли потрібно здавати контрольну роботу, а вона ще не закінчена або зроблена, як виявляється, з помилкою:
а) легко реагує на ситуацію, що склалася;
6) поспішає закінчити роботу, обурюється з приводу помилки;
в) працює спокійно, доки вчитель не підійде до нього і не візьме роботу;
г) здає роботу, але висловлює невпевненість, сумніви щодо правильності її виконання.
5. Під час розв'язання складної задачі (або прикладу), якщо вона одразу не виходить:
а) кидає, потім знову береться до розв'язання;
б) розв'язує вперто й наполегливо, але час від часу висловлює різке незадоволення;
в) розв'язує спокійно, сумлінно;
г) виявляє розгубленість, невпевненість.
6. У ситуації, коли учень поспішає додому, а вчитель або актив класу пропонує йому залишитись у школі після уроків для виконання конкретного завдання:
а) швидко погоджується;
б) обурюється;
в) залишається без суперечки;
г) виявляє розгубленість.
7. У незнайомій обстановці:
а) виявляє максимум активності, легко і швидко отримує потрібні відомості для орієнтування, швидко приймає рішення;
б) виявляє активність у якомусь певному напрямі, через це не отримує потрібних відомостей, але рішення приймає швидко;
в) спокійно обдивляється навколо, з рішенням не поспішає;
г) боязко знайомиться з обставинами, рішення приймає не впевнено.
Обробка отриманих результатів.
Літери попереду варіантами поведінки означають:
а - сангвінік;
б - холерик;
в - флегматик;
г - меланхолік.
Приклад оформлення результатів спостереження.
Учень ______________________________________
Ситуація
Темперамент
а
б
в
г
1
сангвінік
+
2
флегматик
+
3
холерик
+
4
холерик
+
5
холерик
+
6
меланхолік
+
7
холерик
Разом
1
4
1
1
Висновок: темперамент учня наближений до холеричного типу
ТЕСТ „ФАНТАЗІЯ”
Мета: визначити рівень розвитку уяви в учнів.
Вік учнів: 6-14 років.
Обладнання: роздруковані бланки тесту, олівці чи ручки.
Інструкція: учень має відповісти «так» або «ні» на
наступні запитання.
1. Чи захоплюєшся ти малюванням?
а) так; б) ні.
2. Ти часто сумуєш?
а) так; б) ні.
3. Розповідаючи про який-небудь життєвий випадок, чи прикрашаєш свою розповідь вигаданими деталями?
а) так; б) ні.
4. Виявляєш ініціативу в навчанні? (За власним бажанням читаєш додаткову літературу з теми, яку вивчаєте на уроці, стараєшся якось по-особливому оформити свій реферат та ін.)
а) так; б) ні.
5. У тебе розмашистий почерк?
а) так; б) ні.
6. Чи сперечаєшся ти із батьками щодо одягу, орієнтуючись на власне почуття красивого?
а) так; б) ні.
7. Чи маєш звичку, занудьгувавши, малювати одні й ті самі фігурки?
а) так; б) ні.
8. Чи полюбляєш імпровізувати (вносити свої зміни), коли граєш музику, танцюєш або читаєш вірш?
а) так; б) ні.
9. Твої твори з літератури більш змістовні, ніж у твоїх однокласників?
а) так; б) ні.
10. Тобі сняться незвичайні сни?
а) так; б) ні.
11. Чи легко ти зорієнтуєшся в обстановці (наприклад, знайдеш будинок), якщо місцевість буде знайома тобі лише за описом?
а) так; б) ні.
12. Чи траплялося так, що ти плакав, дивлячись фільм або читаючи книгу?
а) так; б) ні.
Обробка отриманих результатів.
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
а)
2
1
1
2
1
2
0
і
2
1
і
1
б)
1
2
0
і
0
1
і
0
1
0
0
0
14-16 балів. У дитини багата фантазія. Вміло спрямована, вона прикрасить її життя, принесе багато радості їй та оточуючим.
9-12 балів. Дитина здатна фантазувати, але потребує стимулювання цих здібностей.
5-8 балів. Скоріше за все, дитина - реаліст. У певному сенсі це збіднює її життя. Потрібно пробудити в неї бажання фантазувати і розвинути ці здібності.
ТЕСТ «ТВОРЧІ СХИЛЬНОСТІ УЧНЯ»
Мета: визначити характер творчих здібностей учня.
Вік: 7-12 років.
Обладнання: роздруковані бланки тесту, олівці чи ручки.
Інструкція: учень має уважно прочитати кожне ствердження, обвести слово «так», якщо він згоден, слово «ні», якщо написане не співпадає з його думкою.
Так Ні 1. Я люблю складати власні пісні.
Так Ні 2. Я люблю гуляти один.
Так Ні 2. Мої мама й тато люблять грати із мною.
Так Ні 2. Я ставлю багато запитань.
Так Ні 2. Створення розповідей і казок — нікчемне заняття.
Так Ні 2. Я люблю, щоб у мене було тільки один або двоє друзів.
Так Ні 2. Я нічого не маю проти, якщо іноді змінюються правила гри.
Так Ні 2. У мене є кілька дійсно гарних ідей.
Так Ні 2. Я люблю малювати.
Так Ні 2. Я люблю справи, які важко робити.
Так Ні 2. Сонце на малюнку повинне бути завжди жовтим.
Так Ні 2. Я люблю розбирати прилади та іграшки, щоб зрозуміти, як вони працюють.
Так Ні 2. Мені більше за все подобається розфарбовувати малюнки розмальовок, ніж малювати самому.
Так Ні 2. Легкі загадки — найцікавіші.
Так Ні 2. Іноді тато або мама займаються чим-небудь разом зі мною.
Так Ні 2. Я люблю дізнаватися нове про тварин.
Так Ні 2. Мій тато любить робити що-небудь по господарству.
Так Ні 2. Я не люблю, коли інші діти ставлять багато запитань.
Так Ні 2. Важко знайти собі заняття, коли перебуваєш на самоті.
Так Ні 2. Мій тато вважає, що я зазвичай дію правильно.
Так Ні 2. Я люблю розповіді про давнину.
Так Ні 2. Я охочіше граю в старі ігри, ніж у нові.
Так Ні 2. Якщо те, що я хочу зробити, виявляється важким, я відмовляюся від цієї ідеї й беруся за що-небудь інше.
Так Ні 2. Я завжди граю з друзями, один я не люблю грати.
Обробка отриманих результатів.
За кожну позитивну відповідь (обведене слово «так») нараховується 1 бал, за негативні відповіді (обведене слово –«ні») — 0 балів.
Увага! У пунктах 5, 6, 11, 13, 14, 18, 19, 22, 23, 24 оцінювання проводиться у такий спосіб: за відповідь «так» нараховується 0 балів, а за відповідь «ні» - 1 бал. Це робиться тому, що у зазначених пунктах затверджується ознака, протилежна тій, що визначається. Схильність дитини до творчості складається з таких його якостей, як розмаїття інтересів, незалежність і гнучкість розуму, допитливість, наполегливість. Нарешті, істотне значення має й обстановка в родині дитини. Проаналізуємо ці якості.
1. Розмаїття інтересів.
Підрахувати загальну суму балів за відповіді учня в пунктах 1, 5, 9, 16, 21. Кількість набраних балів відповідає ступеню виразності розмаїтості інтересів дитини:
I ступінь 0-1 бал (слабко виражений);
II ступінь 2-3 бали (виражений середньо);
ІІІ ступінь 4-5 балів (явно виражена).
2. Незалежність.
Підрахувати загальну суму балів за відповіді дитини в пунктах 2, 8, 11, 13, 19, 24. Кількість набраних балів відповідає рівню незалежності дитини:
I ступінь 0-1 бал (слабко виражений);
II ступінь 3-4 бали (виражений середньо);
ІІІ ступінь 5-6 балів (явно виражена).
3. Гнучкість, пристосовність.
Порахувати загальну суму балів за відповіді дитини в пунктах 6, 7, 22. Кількість набраних балів відповідає ступеню виразності гнучкості поведінки дитини:
I ступінь 0-1 бал (слабко виражений);
II ступінь 2 бали (виражений середньо);
ІІІ ступінь 3 балів (виражений явно).
4. Допитливість.
Підрахувати загальну суму балів за відповіді дитини в пунктах 4, 12, 18. Кількість набраних балів відповідає ступеню виразності допитливості дитини.
I ступінь 0-1 бал (виражений слабко);
II ступінь 2 бали (виражений середньо);
III ступінь 3 бали (виражений явно).
5. Наполегливість.
Підрахувати загальну суму балів за відповіді дитини в пунктах 10, 14, 23. Кількість набраних балів відповідає ступеню виразності наполегливості дитини.
I ступінь 0-1 бал (виражений слабко);
II ступінь 2 бали (виражений середньо);
III ступінь 3 бали (виражений явно).
6. Відомості про сімейну обстановку.
Підрахуйте загальну суму балів за відповіді дитини в пунктах 3, 15, 17, 20. Кількість набраних балів відповідає ступеню сприятливого впливу сімейної обстановки для розвитку творчих схильностей дитини:
I ступінь 0-1 бал (мало сприяє);
II ступінь 2-3 бали (сприяє середньо);
III ступінь 4 бали (явно сприяє).
ТЕСТ «ОБДАРОВАНІСТЬ УЧНЯ»
Мета: виявити творчі та інтелектуальні здібності й задатки
учня 6-10 років.
Респонденти: батьки учня.
Обладнання: роздруковані бланки опитувальника.
Інструкція: відповідаючи на запитання тесту, батьки помічають пункти, що підтверджують здібності дитини.
-
Ваша дитина навчилася читати рано, до шестирічного віку: а) самостійно - 7 балів;
б) із чиєюсь допомогою - 5 балів.
-
Читає багато, причому швидко - 2 бали.
-
Сама або із чиєюсь допомогою зацікавилася довідниками, словниками, енциклопедіями - 2 бали.
-
Легко навчилася читати, але зазнає труднощів при читанні - 1 бал.
-
Потайлива, не любить, коли втручаються в її справи, має друзів старших за віком - 2 бали.
-
Воліє розмовляти зі старшими - 2 бали.
-
Ставить багато складних запитань, чим дивує або розгублює дорослих - 2 бали.
-
У неї завжди готові відповіді навіть на дуже несподівані запитання - 1 бал.
-
Іноді неуважна, але завжди вміє зробити правильні узагальнення (скажімо, після перегляду кінофільму, телевізійної передачі або спостерігаючи за чим-небудь) - 2 бали.
-
Із задоволенням вступає в бесіду про навколишній світ, дає свою оцінку різним явищам - 1 бал.
-
Із невдоволенням ставиться до одноманітних, повсякденних справ (прибирання, миття підлоги і посуду, виконання навчальних завдань, що не вимагають більших зусиль) - 1 бал.
-
Чутлива до будь-якої несправедливості, якщо навіть це не стосується її особисто - 2 бали.
-
Любить жартувати, має почуття гумору - 2 бали.
-
Має багатий словниковий запас і вміло використовує в розмові різні терміни - 2 бали.
-
Любить складні ігри (шахи та ін.), що вимагають певної кмітливості - 2 бали.
-
Рано зацікавився тим, що вивчають у старших класах - 1 бал.
-
Віддає перевагу різноманітним заняттям, причому любить усе робити самостійно - 2 бали.
-
Її цікавлять запитання світобудови й усе, що стосується давньої історії - 2 бали.
-
Навчається без особливих зусиль, швидко схоплює матеріал і має свою думку з багатьох питань - 2 бали.
-
У неї розвинене почуття сприйняття музики, прикладного мистецтва, навколишнього середовища, у всьому шукає гармонію - 2 бали.
Обробка отриманих результатів.
Підрахувати суму балів по тих позиціях, які найбільше відповідають рисам характеру й схильностям конкретної дитини.
Набрана сума не перевищує 9 балів. Варто подумати про активізацію занять із дитиною в плані загального розвитку. Необхідно розширити їй можливості для «проби сил» у різних областях, тому що її здібності ще не виявилися.
10-13 балів. Дитина має певні здібності, необхідно подбати про спеціальний розвиток її можливостей.
Більше 14 балів. Дитину відрізняє неординарність, їй необхідна спеціальна програма навчання й розвитку, а також консультація із психологом.
◄
1 / 1
►
1. РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДИТИНИ
На формування особистості дитини впливає багато чинників, серед яких чільне місце посідає культура й мистецтво. Поступово знайомлячись з культурною спадщиною людства, дитина прилучається до її цінностей, збагачує власний життєвий досвід, має можливість творчо застосовувати набуті знання у притаманних їй видах діяльності. Відповідно, розвивається уява, мислення, комунікативні навички, вміння розуміти іншого тощо.
Музика, художнє слово, зображувальне мистецтво, театр стають для дитини джерелом переживання радощів, відкривають дитині мистецтво, забезпечують багатство вражень. В. Сухомлинський зазначав: «Кожна дитина не тільки сприймає, але й малює, творить, створює. Те, як дитина бачить світ, - є своєрідною художньою творчістю. Образ, шо срийняла й одночасно створила дитина, несе в собі яскраве емоційне забарвлення. Діти переживають бурхливу радість, сприймаючи образи навколишнього світу і додаючи до них що-небудь з фантазії. Емоційна насиченість сприйняття – це духовний заряд духовної творчості.»
Поняття «творчість» широко використовується у повсякденному житті та науковій літературі. Проте існують труднощі щодо його значення. До основних понять «творчості» належать такі:
Творчість - це діяльність людини, в якій вона створює нові об'єкти та якості, схеми поведінки й спілкування, нові образи та знання;
-
Творчість є вищою формою активності та самодіяльності людини;
-
Творчість - це суто людська діяльність; це не лише створення суспільно значущого продукту, творчістю можна назвати всі ті «відкриття», які людина робить особисто для себе; творчими є майже всі психічні процеси, за винятком, може, автоматизованих дій;
-
Творчість – це потреба в самоактуалізації, повній і вільній реалізації своїх здібностей та життєвих можливостей.
Аналізуючи наведені визначення, робимо висновок, що творчість – це людська діяльність, у процесі якої особистість, задовольняючи потреби в реалізації своїх здібностей, створює нові знання, обєкти, схеми поведінки, робить власні «відкриття».
Поряд із поняттям «творчість» вживається й «креативність». Креативність розглядається вченими як характеристика творчого потенціалу особистості. За словником термінів «Дошкільна освіта», «креативність – це рівень творчої обдарованості, здатності до творчості, що складає досить стійку характеристику особистості». Отже, поняття «творчість» та «креативність» характеризують особистість.
Як вказує Л. Паламарчук, творчість є напруженою роботою, якій передує тривалий період накопичення вражень про наволишній світ, сприйняття, аналізу явищ, подій, усвідомлення власного ставлення до них. Але це більше стосується дорослих. Для дитини-дошкільника пізнання навколишнього світу складає сенс її життя, творчість є ніби продуктом цього пізнання. Зважаючи на психологію особистості дитини-дошкільника, не можемо не зупинитися на особливостях дитячої творчості. Аналіз праць науковців дозволяє стерджувати що:
-
· Творчі прояви у дитини спостерігаються досить рано. Але, на жаль, наука не має достатньо повної характеристики творчих проявів дитини раннього віку. Зумовлене це насамперед тим, що кожна дитина індивідуальна, отже, творчі прояви в кожної окремої дитини будуть притаманні тільки цій дитині, хоча, безумовно, є й типові творчі прояви, характерні для дітей-дошкільників;
-
· Для дитячої творчості характерним є непередбачуваність, спонтанність. Творчі процеси найчастіше протікають на несвідому рінві, а свідомість фіксує лише їхній кінцевий результат. Причому не все, що дивує дитину, буде дивувати дорослого, оскільки світ дитини - своєрідний, непізнанний, індивідуальний – є таким, що не завжди піддається дорослому поясненню;
-
· І у творчій, і в будь-якій іншій діяльності дитині властиві всеохоплююча допитливість, дослідженя світу: від «Що це таке?» до «Хочу знати все!». Пізнавальна активність дитини спрямована не тільки на пізнання окремого предмета чи явища, а й на розпізнання його устрою, причини, мети, призначення, способу використання й таке інше. Пізнавальний інтерес є важливою складовою пізнавальної активності. Він зростає в процесі накопичення дитиною досвіду пізнавальної діяльності, що також виявляється у дитячій вторчості;
-
· Дитині властивий потяг до казок, віршів, музики, картин, загалом – до мистецтва. Однією з характерних рис дитини раннього та дошкільного віку є відчуття прекрасного, прагнення до красивого. З народження дитину приваблюють ритмічні рухи, музичні звуки, яскраві кольори, виразана міміка, голоси дорослих та дітей. Поступово у неї формується естетичне сприйняття, яке стає основою, «матеріалом» для творчої діяльності;
-
· Формування творчих здібностей у дітей, як правило повязана з грою. Адже давно відомо, що гра є провідною діяльністю дитини дошкільного віку, а отже – й «веде» за собою розвиток дитини. Дошкільнята малюють і – грають, танцюють і – грають, конструюють і – грають, називають слова, вигадують казки й постійно грають. Грають навіть тоді, коли займають серйозною справою. Через гру, експерементування, творчість іде пізнання дитини навколишнього світу. У грі дитина робить спроби знайти своє місце у житті;
-
· Розвиток цих здібностей вимагає створення певних умов, за яких дитина почуватиметься вільною від впливу дрослого. Коли діти захоплені, вільні, безтурботні, творче рішення приходить ніби саме собою. Дитина дивується, радіє результатові. Творчі прояви наявні там, де вістутні заборона, стримування, певні знання, моральні принципи тощо. Л. Виготський вказував, що у дитячій творчості велику роль відігрє комбінування цілого та частин, реального та вигаданого. Отже, в самостійній діяльності або під час спільних з дорослим ігор дитині слід ненав'язливо розкривати прийоми творчого мислення, вчити її помічати незвичне;
-
· Креативність є однією з базових характеристик дитини дошкільного віку, що характеризує активну позицію особостості, готовність ухвалювати миттєві решення, допитливість, здатність коментувати процес та результати діяльності, стійку мотивацію досягнень, розвинену уяву, а також здатність до створення творчого образу, який харатеризується оригінальністю, варіативністю, гнучкічтю та рухливістю.
Отже, дитяча творчість – своєрідна сфера дитячого життя. Займаючись нею, дитина діє, спілкується з дорослими та однолітками.
2
Якщо спостерігати за дітьми та проаналізувати їхню діяльність, можно помітити, що все, чим вони займаються, є своєрідною творчістю: дитина пізнає властивості оточуючих предметів; «грає» зі словами, промовляючи низку звуків рідної мови, й створює незвичні слова; експерементує з різними матеріалами; просто грає. У грі малюк має змогу поексперементувати, багаторазово виконати будь-яку дію, від якої він отримує задоволення і, можливо, різні результати. Якщо будь-яку справу малюка розглядати як своєрідну гру - творчість, то у ній будуть розвиватися такі важливі характеристики, як:
· Швидкість думки – здатність до генерування якнайбільшого числа ідей. Фактично – кількість ідей, що виникають за одиницю часу.
· Гнучкість мислення – здібність легко переходити від полярних за змістом явищ одного класу до іншого. У процесі творчості необхідно вміти гнучко змінювати стратегію й тактику творчого пошуку, переключатися з одніє ідеї на іншу, вміти переносити ідеї з одного об'єкта на інший і бути говим до отримання парадоксального рішення;
· Оригінальність – здатність формувати нові, неочікувані ідеї, що відрізняються від загальноприйнятих;
· Сміливість – здатність сприймати рішення в ситуаціях невизначеності;
· Допитливість – відкритість та інтерес до більш глибокого вивчення окремих видів дитячої діяльності: образотворчої, музичної, театральної, літературної тощо.
У методичій літературі згадується ще одне поняття, пов'язане з творчістю, - творчі здібності. Як визначив Е. Фромм – це «…здатність дивуватися, пізнавати, вміння знаходити вихід із нестандартних ситуацій; це спрямованість на відкриття нового й здатність глибокого усвідомлення».
Як показують наукові дослідження й досвід педагогів-практиків, творчі здібності виявляються з п'ятого року життя, але це зовсім не означає, що до цього моменту їх не слід розвивати. Навпаки, чим раніше дитину навчать спостерігати, пояснювати незвичайне, дивуватися оточуючим явищам, предметам, експерементувати тим ґрунтовніше підготують її до прояву власне творчих здібностей. Творчість багато в чому визначється вмінням по-різному висловлювати свої почуття та уявлення про наволишній світ. Для цього слід навчити дитину бачити предмет з різних боків, уміти, враховути різні ознаки предмета, створювати образ. Необхідно, щоб дитина не тільки вільно фантазувала, а й спрямовувала свою фантазію, творчі здібності на вирішення різноманітних завдань.
Щоб сформувати творчі здібності, дитині необхідно накопичити якнайбільше вражень про наволишній світ під час виконання різних видів діяльності. Пізніше дитина зацікавиться процесом творчості спочатку в тому виді діяльності, який їй сподобається найбільше, а потім – в усіх притаманних дошкільникам видах діяльності (гра, малювання, констроювання, гра на шумових та музичних інструментах, співи й танці, театралізована діяльність, читання та розігрування сюжетів знайомих літературних творів, складання віршів чи казок, праця, ліплення, аплікація, ігри з геометричними фігурами або графічними символами, експерементування тощо). Сформувавши в дитини інтерес до будь-якого (або декількох) видів діяльності, вам вдається захопити вихованця процесом творчості.
1. Іноді діти не можуть самі визначити, що їм дійсно подобається. Щоб визначити це, спостерігайте за дитиною, коли вона діє самостійно, та спобуйте дати відповіді на запитання: «Чим зайнята дитина?», «Чи проявляє вона самостійність у доборі матеріалів для діяльності?», «Чи вміє запросити до дільності товаришів?», «Як домовляється про її хід?», «Чи проявляє дитина наполегливість у досягненні поставленої мети?», «Чи отримує дитина задоволення від самого процесу діяльності?», «Чи наявні в обраній дитиною діяльності продукти творчості?», «Чи радіє їм дитинна?», «Чи дивують вони малюка?».
2. Для розвитку творчості необхідно створити відповідні умови, що впливають на позитивний стан та спричинять прояву у дошкільників розумової активності, витримки, саморегуляції. Насамперед це стосується належного психологічного оточення. Також слід пам'ятати про наявність необхідних для творчої діяльності матеріалів. Вони завжди мають бути доступними для дитини. При цьому не важливо, яким чином дитина буде їх використовуватиме (за власним призначенням чи якось інакше). Головним є факт дії, власне експерементування, пізнання властивостей, способів дії з тим чи іншим предметом або матеріалом.
3. За В. Сухомлинським: «Дітям не треба багато говорити, не слід багато їм розповідати, слово – не цяцька, а словесне перенасичення – одне з найшкідливіших перенасичень. Дитині треба не тільки слухати слово вихователя, але й мовчати; в цю мить вона думає, осмислює почуте та побачене». Обережно, лагідно, ненав'язливо підтимуйте прагнення дитини до творчості. Співчувайте невдачам малюка, підтримуйте творчі пошуки дитини, ставтеся до процесу із симпатією та теплотою. У жодному разі не давайте негативної оцінки дитячій творчості. Будьте терплячі до «дивних» ідей дитини.
4. Відповідайте на численні запитання дитячі запитання. Підтримуйте бажання дитини пізнавати навколишній світ, особливо заохочуйте цікаві та глибокі запитання дітей. Час від часу залишайте дитину на самоті. Надмірне опікування може заважати дитячій творчості, а навязування допомоги може сприйматися як порушення меж особистої свободи. У пізнанні навколишнього світу навчіть дитину дослухатися власної інтуїції. Разом із «Як ти вважаєш?» і «Що ти думаєш з цього приводу?» - частіше цікавтеся «Що ти відчуваєш?».
5. Навчіть дитину поважати іншу точку зору, пояснивши, що таке ставлення є необхідною умовою для того, щоб оточуючі поважали думки дитини. Уважно стежте за власним висловлюванням, не критикуйте інших, особливо – в присутності дитини. Позитвні відгуки створюють у дитини почуття захищеності. Навчіть дитину керувати негативними емоціями й непіддаватися поганому настроєві. Вчіть її помічати добре й красиве у житті. Відкрито висловлюйте власні почуття дитині. Діти, які переконані у любові та повазі батьків, швидше розвиваються. Не бійтеся проявляти власну індивідуальність, не приховуйте власні творчі прояви. Головне, щоб ваша творчість була доброю, приносила радість та задоволення іншим. Станьте взірцем неординарної творчості особистості для своїх дітей.
6. За В. Біанкі, збережіть у своїй душі дитину: безпосердність, доброзичливість, чистоту думок, мрію, довірливість, казку, захопленння від вікриття світу, доброту. Коли дитина опановує основи творчої дільності, пропонуйте їй разом з іншимми й творчі завдання.
Серед шляхів розвитку пізнавальної активності, самостійності, творчості, самореалізації дітей у багатьох дослідженнях учених підкреслюється необхідність використання у роботі з дошкільниками різноманітних завдань-навчальних, розвивальних, пізнавальних, інтелектуальних, трудових, нестандартних, творчих. При цьому слід зазначити,що в існуючих роботах нажаль, мало приділяється уваги розробці творчих завдань з урахуванням індивідуальнимх проявів дітей дошкільного віку.
3
Творчі завдання передбачають розуміння дитиною проблеми, яка викликає теоретичні чи практичні утруднення, і для її розв'язання необхідно знайти спосіб дії.
У психолого-педагогічній літературі можна зустріти різноманітну кількість класифікацій творчих завдань, але, як і у випадку з визначенням сутності терміна «творчі завдання», ще й досі немає єдиної загальноприйнятої системи. Розглянемо окремі з них.
-
У завдання першого класу вході попереднього аналізу з допомогою відомих засобів творче завдання перетворюється на нетворче, їх вирішення настає в результаті й на основі повного та адекватного розуміння вихідних умов задачі.Отримані таким чином рішення та знання долучаються до логіки вже наявної системи;
-
У завдання другого класу повне та адекватне розуміння задачі настає в результаті й на основі вже отриманого інтуїтивного рішення.Отримані в результаті рішення знання не долучаються до логіки вже наявної системи, а потребують її перегляду, перетворення.
-
На аркушеві намальованого будь-які предмети, дуже щільно прилягають один до одного. Їх необхідно назвати й визначити кількість;
-
Пропонується заштриховувати малюнок з урахуванням заданих умов, які визначені для штрихування різних геометричних фігур;
-
Необхідно знайти однакові чи відповідні один одному малюнки й розфарбувати їх:
-
Знайти дві половини певної живої істоти й розфарбувати їх однокавим кольором;
-
Знайти збоку на аркушеві паперу і на самому малюнку однаковий малюнок, і, використовуючи зразок, домалювати предмети на основномі малюнку;
-
Вибрати з декількох малюнків один, який відповідає зображеному контурові;
-
Знайти подібні фігури;
-
Знайти на малюнку відмінні деталі;
-
авдання, які можна використати подумки, повертаючи або обертаючи зображення:
-
Подумки перевернути зображення, намалювати перевернуте зображення;
-
Подумки повернувши малюнок, знайти фігуру, яка допоможе добудовати незавершений перевернутий малюнок;
-
Якщо задана послідовність обертання малюнка, необхідно встановити, яким буде наступний оберт у запропонованій послідовності;
-
Необхідно подумки покласти на два малюнки один на другий і знайти зображення, яке вийде в результаті цього накладання;
-
Необхідно знайти з декількох запропонованих на вибір частин малюка ту, яка відстутня на ньому;
-
Необхідно уявити, який із запропонованих способів допоможе розділити запропоновану фігуру;
-
Завдання, що пропонують подумки простежити можливі шляхи виходу із лабіринту й, обравши правильний, намалювати його, намагаюяись не торкатися межі доріжки.
-
Завдання на формування понятійного апарату та логічного мислення:
-
Необхідно із зображеньдекількох предметів знайти один «зайвий» і пояснити, чому саме цей предмет не підходить до інших, віділяючи при цьому узагальнююче поняття;
-
Вимагається згрупувати предмети, об'єднуючи їх за спільною ознакою;
-
Необхідно знайти «зайву» картинку попередньо визначивши пору року, за розташованим у центрі аркуша папреу малюнком;
-
Завдання, спрямовані на розвиток розумових операцій аналізу, синтезу,порівняння, узагальнення, визначення закономірностей:
-
Проаналізувати послідовність розташування малюнків логічно продовжити чи завершити їх, заповнити вільні місця, вибравши із запропонованих чи намальованих необхідні малюнки;
-
Завдання, де небхідно визначити логічні закономірності розташування малюнків у своєрідній таблиці;
-
Завдання, в яких треба з'єднувати намальовані крапки:
-
Малюнки, зображені крапками;
-
Поступовий перехід від з'єднання крапок до самостійно домальовування дрібних деталей;
-
З'єднання крапок у послідовності чисел, що їм відповідають;
-
Комбіновані варіанти вправ;
-
Завдання, для вирішення яких необхідно домальовувати малюнки різного рівня складності:
-
Малювання візерунків;
-
Домальовування невеличких малюнків;
-
Завдання комбінованого типу, які мають, окрім основної, яскраво виражену інтелектуальну задачу;
-
Необхідно розглянути малюнок, використовуючи визначені правила добору різних кольорів, з урахуванням не тільки кольору, а й форми зафарбованих фігур.
-
За малюнком, що відображає події тієї чи іншої казки, необхідно пригадати назву і сюжет цієї казки, переказати її;
-
2) Необхідно скласти розповідь за сюжетом малюнка, а потім вгадати історію про те, що було до подій зображених на малюнку, і що буде далі;
-
3) На аркушеві паперу пропонується декілька невеличків малюнків, що відображають певну послідовність подій, за якими слід скласти розповідь.
4
1. Зображувальні творчі завдання на малювання різними матеріалами; різну техніку виконання малюнку; закінчення розпочатого малюнка (коли задається певний набір ліній); малювання із заплющиними очима; конструювання.
2. Музичні творчі завдання на вигадування співомовок; просівування пісеньок «різними голосами»; вигадування танців під музику; пантомімічне передавання образів на зразок «незіичних танців» (вигадування танців, нахарактерних персонажам, або невластиву пеному образу музики); гра у шумовому оркестрі.
3. Словесні творчі завдання на добір рими; складання початку чи закінчення вірша; фонетичне розрізнення звуків та добір варіантів їх застосування; завдання у віршах-діалогах; завдання-загадки.
4. Логіко-математичні завдання варіативного характеру, з формами, кольорами, величинами, числами.
5. Творчі завдання комбінованого типу. Наприклад, на слухання «чарівних звуків» та їх подальшу інтерпритацію у руках, словесній чи зобржувальній діяльності.
Визнаючи місце творчих завдань у роботі сім'ї можна вказати на те, що вони є універсальним засобом, - їх можна використовувати скрізь: під час спілкування, у грі, під час прогулянки, самостійної ігрової дільності дітей.
◄
1 / 1
►
Розвиток творчих здібностей засобами образотворчого мистецтва
З упевненістю можна сказати, що кожна дитина народжується з природними творчими задатками, але творчими людьми виростають лише ті, умови виховання яких дозволили розвинути ці здібності вчасно. Багато залежить від того, хто опиниться поруч із дітьми, коли вони робитимуть перші кроки у складний та багатогранний світ мистецтва.
Світ мистецтва безмежний. Пізнавати його ми будемо не день, не рік, а все життя. Тому, починаючи з дошкільного навчального закладу, педагог покликаний розвивати в дітей художній смак, виховувати важливу для людини якість – любов до мистецтва, до прекрасного. Зорові образи, створені мистецтвом, легко запам’ятовуються й залишаються в пам’яті надовго. Вони збагачують емоційний світ, учать яскравіше сприймати навколишнє життя.
Витоки творчих сил людини йдуть із дитинства, з того часу, коли творчі прояви часто мимовільні та життєво необхідні. Дитяча художня творчість має свої особливості, тож необхідно навчитися керувати особливостями її виявлення, розробляти методи, що пробуджують та розвивають дитячу творчість. Під поняттям розвитку творчої активності дитини ми розуміємо якісні зміни в пізнавальній діяльності дітей, що відбуваються внаслідок розвитку вмінь та навичок мистецької діяльності. Науковці відводять значну роль заняттям художньою діяльністю, а також усій виховній роботі з дітьми щодо розвитку в них уміння сприймати красу в навколишньому світі та в творах мистецтва, які відіграють велику роль у загальному і творчому розвиткові дитини. Інтерес до образотворчої діяльності дітей зумовлюється його важливістю для розвитку особистості дитини, і з роками потреба в ній не послаблюється, а ще більше зростає.
Образотворча діяльність має важливе значення для всебічного розвитку особистості. У процесі створення зображення в дитини формуються спостережливість, естетичне сприйняття, художній смак, творчі здібності. Образотворча діяльність надає можливість доступними засобами висловити емоційний стан дитини, її ставлення до навколишнього світу, вміння самостійно створювати прекрасне, а також бачити його у творах мистецтва.
Сприятливий розвиток дитячої творчості залежить від правильного керівництва з боку дорослих. Великого значення в організації образотворчої діяльності дітей набуває вміння вихователя пов'язати особливості створення художнього образу в мистецтві з власне художньою діяльністю дітей; адаптувати виразні засоби мистецтва живопису, графіки в такий вид образотворчої діяльності, як малювання; виразні засоби скульптури – в ліплення; вчити дітей створювати декоративні роботи за мотивами народного декоративно-ужиткового мистецтва, використовувати елементи конструкторських рішень архітектури у конструктивній творчості дітей.
2
Найважливішою умовою розкриття творчої активності дітей є створення загальної атмосфери доброзичливості, свободи, можливості досягти успіху для кожної дитини. Таке завдання вимагає особливої уваги. Під час виконання дітьми завдань їм необхідно надавати допомогу. Слід намагатися організувати спілкування таким чином, щоб кожна дитина могла відкрито радіти результатам як власної, так і спільної творчості.
У процесі зображувальної діяльності забезпечується всебічне виховання дошкільників: сенсорне, розумове, естетичне, моральне, трудове.
Зображувальна діяльність тісно пов’язана з сенсорним вихованням. Безпосереднє, чуттєве знайомство з предметами та явищами, з їхніми властивостями та якостями складають лінію сенсорного виховання.
Зображувальна діяльність – це специфічне образне пізнання дійсності. Для того щоб намалювати, зліпити будь-який предмет, попередньо потрібно добре з ним ознайомитись. Формування уявлень про предмети потребує засвоєння знань про їхні властивості та якості, форму, колір, величину, положення в просторі. Діти знаходять ці якості, порівнюють предмети, знаходять схожість та відмінність, тобто виконують розумові дії. Таким чином, зображувальна діяльність сприяє сенсорному вихованню, розвитку наочно-образного мислення.
Навчання зображувальної діяльності сприяє формуванню таких розумових операцій, як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення. У процесі спостережень, при обстеженні предметів та їхніх частин перед зображенням, дітей вчать виділяти форму предметів та їхніх частин, величину і розміщення частин у предметі, колір. Зображення різних за формою предметів потребує їх зіставлення та встановлення відмінностей. Разом з тим діти вчаться порівнювати предмети, явища та виділяти в них загальне та відмінне, об’єднувати предмети за схожими ознаками.
На заняттях із зображувальної діяльності розвивається мовлення дітей: засвоєння назв форм, кольорів та їх відтінків, просторових позначень сприяє збагаченню словника; висловлювання в процесі спостережень за предметами та явищами, при обстеженні предметів, а також при розгляданні ілюстрацій, репродукцій картин художників позитивно впливають на розширення словникового запасу та формування зв’язного мовлення. Використання образних порівнянь, віршів для естетичної характеристики предметів сприяє розвитку виразного мовлення.
3
При проведенні занять виникають сприятливі умови для формування таких якостей, як ініціативність, допитливість, розумова активність та самостійність, цікавість.
Велике значення зображувальної діяльності полягає в тому, що вона є засобом естетичного виховання.
У процесі зображувальної діяльності створюються сприятливі умови для розвитку естетичного сприймання та емоцій, які поступово переходять в естетичні почуття.
Для естетичного виховання дітей та для розвитку їх зображувальних здібностей велике значення має знайомство з творами образотворчого мистецтва. Яскравість, виразність образів у картинах, скульптурі, архітектурі, творах прикладного мистецтва допомагають дітям глибше та повніше сприймати явища життя та знаходити образні вираження своїх вражень у малюнках, ліпленні, аплікації. Поступово у дітей розвивається художній смак.
Дитяче образотворче мистецтво має суспільний напрям. Значення занять зображувальною діяльністю для морального виховання полягає в тому, що в процесі цих занять у дітей виховуються морально-вольові якості: потреба та вміння доводити розпочату справу до кінця, зосереджено та цілеспрямовано займатися, допомагати товаришу, долати труднощі і т. п. Зображувальна діяльність повинна використовуватисядля виховання доброти, справедливості, для поглиблення тих благородних почуттів, які у них виникають.
Формування працелюбності пов’язане з розвитком таких вольових якостей особистості, як увага, наполегливість, витримка. У дітей виховується вміння працювати, досягати бажаного результату.
У процесі зображувальної діяльності поєднується розумова та фізична активність. Длястворення малюнка, скульптури, аплікації необхідно докласти зусиль, виконати ті чи інші дії, оволодіти певними вміннями.
Отже, твори образотворчого мистецтва формують інтелектуальну, емоційно-почуттєву та вольову сфери, моральне здоров’я.
Основним засобом вираження себе вже на ранніх стадіях життя є малювання. Заняття малюванням розвивають дитину в цілому, прилучають її до найголовнішого – процесутворчості. Тільки в малюванні діти із самого початку вільні від обмежень (знання нотної грамоти у музиці, уміння виразити свою думку в літературі), і тому малювання з усіх видів художньої творчості їм найближче. Гранично обмежені в художніх засобах, щоб розвити свою думку, діти, спираючись на свій творчий інстинкт, знаходять дивовижні рішення, самостійно відкривають образотворчі закони. Мобілізуючи розумову діяльність, малювання прискорює процеси розвитку просторового мислення, образного бачення, розвиває розумові здібності, спостережливість дітей, відчуття гармонії.
Оволодіння техніками малювання, сам процес художнього зображення є школою підготовки руки дитини до письма, пізнання навколишнього середовища, формування основ математики, розвитку психічних процесів, є лікувальною терапією психіки дитини, підґрунтям для діагностування інтелекту та психічного здоров’я дитини, розвитку мовлення. Тож малювання для дитини дошкільного віку – школа інтелектуального розвитку. Малювання – природна і приємна діяльність для дитини.
4
На заняттях із ліплення емоційні переживання викликає скульптура, хоча вона переважно позбавлена барвистості, зате більше діє формою, лінією, фактурою. Скульптура має велике значення для виховання та навчання дітей дошкільного віку. Вона сприяє розвитку зорового сприйняття, пам’яті, образного мислення. Скульптура, як і інші види зображувальної діяльності, формує естетичний смак, розвиває почуття прекрасного.
У родині образотворчих мистецтв ліплення відіграє таку саму роль, як і арифметика в математичних науках. Це абетка уявлень про предмет. У малюванні предмет зображується відносно. Через перспективу часто зменшується, а іноді й зовсім втрачається справжність властивостей предмета, головний його зміст. Правильне співвідношення частин, відмінність головного від другорядного – тіла від приставних частин – усе це ясно передається при зображенні предмета за допомогою ліплення. Скульптура надає тривимірне зображення предмета. Частіше за все предметом скульптурного зображення виявляється людина, рідше – тварини, неживі предмети. Скульптуру можна спостерігати з різних сторін, тому дуже важливо поставити її так, щоб добре сприймався силует фігури, її жест, рух.
Великий естетичний вплив мають твори декоративного мистецтва. Краса вишиваних узорів, візерунки різьби, барвистість народного розпису, філігранна техніка писанкових орнаментів – невичерпні джерела насолоди.
Важливий засіб у формуванні творчої активності дітей – це використання творів образотворчого мистецтва в оформленні побуту, в процесі навчання та самостійної діяльності. З цією метою підбираються твори усіх жанрів побутового і казкового живопису (портрети, натюрморти, пейзажі), графіки (естампи, гравюри, книжкові ілюстрації), малі форми скульптури (вироби з фаянсу, гіпсу, дерева), твори декоративно-ужиткового мистецтва (кераміка, художнє скло, народні декоративні вироби та ін.).
Щодо визначення рівня розвитку творчості дітей старшого дошкільного віку ми виходили з того, що дітям із високим рівнем розвитку характерне – дитина самостійно справляється із запропонованими завданнями, виконує їх помірковано і вміє пояснити хід власного мислення, працює з задоволенням; із середнім – дитина основну частину завдання виконує самостійно, але дещо невпевнено і постійно потребує підтримки й поради дорослого, на завдання реагує по-різному: як із зацікавленістю, так і байдуже; з низьким – у дитини виникають труднощі щодо виконання завдань, працює без зацікавленості.
5
Успішне протікання зображувальної діяльності та формування інтересу до неї передбачає створення матеріальних умов, а саме:
-
забезпечити заняття різноманітними художніми матеріалами для зображувальної діяльності;
-
підібрати наочний матеріал (твори образотворчого мистецтва, ілюстрації з книг та ін.);
-
обладнати куточок (центр) для самостійної зображувальної діяльності.
Це підготує ґрунт для формування інтересу і сприятиме створенню в дітей позитивного ставлення до діяльності. У навчанні слід виділити ті сторони, які б змогли привернути увагу дітей, активізувати мислення. Важливе значення має створення позитивного емоційного тла, пов’язаного з діяльністю. Значною мірою цьому сприяє різноманітність форм попередньої роботи:
-
спостереження і вивчення предметів і явищ навколишньої дійсності;
-
читання художньої літератури;
-
розглядання творів образотворчого мистецтва;
-
цілеспрямований перегляд лялькових спектаклів, прослуховування музичних творів;
-
проведення аналізу дитячих робіт, виконаних на попередніх заняттях;
-
створення перед заняттям і на занятті проблемних ситуацій;
-
підготовка матеріалу до заняття, попереднє обговорення теми, розподіл обов’язківдля виконання колективних робіт на ін.
Необхідною умовою при цьому є активність вихователя як на занятті, так і під час підготовки до нього, а також активність самих дітей. Вихователь має сам добре розуміти «художню мову» творів мистецтва і доступно, з урахуванням вікових та психологічних особливостей, донести її до дітей. Дорослий подає приклад використання виразного, образного мовлення, сенсорно-емоційних, моральних та художньо-естетичних оцінок і суджень.
До ефективних педагогічних умов розвитку творчих здібностей дошкільників засобами образотворчої діяльності належать:
-
моделювання педагогічного процесу з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей малят;
-
інтеграція різних видів діяльності дітей;
-
розвиток у дітей спостережливості, збагачення словника, навчання різних технік і способів зображення;
-
ознайомлення дітей з етапами творчого пошуку;
-
забезпечення всіма необхідними матеріалами для самостійної образотворчої діяльності дітей;
-
використання продуктів дитячої образотворчої діяльності для подарунків малятам і рідним, для прикрашання інтер’єру приміщення ДНЗ, для виставок, ігор тощо.
Благодатно впливає на розвиток дітей використання музичних творів у педагогічному процесі. Музика – бажана гостя на заняттях і з зображувальної діяльності. Під час занять музика створює атмосферу емоційної чутливості, гармонійності, які допомагають розвитку творчості. Музика допомагає розвинути уяву дитини, дарує їй творчі крила і з натхненням кличе маленького митця до створення краси, доповнює барвисту мову живопису мелодією любові, породжує натхнення і бажання творити.
Музику треба використовувати часто, щоб вона увійшла в життя дітей і була впізнавана ними. Під час слухання музики дошкільниками необхідно врахувати психологічні особливості дітей, їхню надзвичайну емоційну чутливість і здатність до чуттєвого сприйняття.
Серед предметів естетичного циклу музика найбільше стимулює до творчої діяльності, сприяє формуванню пізнавальних та емоційно-мотиваційних функцій, розвитку творчого мислення, здібностей, комунікативності, а також позитивних якостей характеру: систематичності, працьовитості, наполегливості у досягненні мети. Музика є мовою серця, найніжніших почуттів, світу емоцій людини. Вона дає людині поштовх для внутрішнього переживання і уяви. Це внутрішнє відчуття та переживання викликає бажання передавати музику в дії, міміці, жестах, рухах, співі, грі, створювати нові художні образи.
Музика, особливо спів, поліпшує мовлення дітей. Співаючи, діти змушені протяжно вимовляти слова, що формує чітку вимову, сприяє правильному засвоєнню слів. Крім того, слова в пісні підпорядковані певному ритму, що також допомагає вимові важких звуків і складів. Тому музичне виховання є могутнім засобом, який сприяє всебічному і гармонійному розвитку особистості.
Завданням сучасної музичної педагогіки є вміння виявити у дітей потенційні можливості творити на базі хороших музичних вражень-переживань. Річ у тому, що вміння дітей вигадувати, творчо і вільно конструювати на музичному матеріалі неповторні мелодії та рухові комбінації має великий потенціал для розвитку творчих здібностей дитини.
Постійному поглибленому зацікавленню музикою сприяють хороша педагогічна атмосфера, безпосередній зв’язок між вихователькою та дітьми. Звичайно, результат буває тільки тоді, коли людина вміє, може і хоче. Не дурімо самих себе: вихователь, який не пережив власний творчий шлях радісного спілкування з музичною культурою і практично має обмежений технічний досвід у цій галузі, не може бути тим творчим «акумулятором»для дітей, котрий знайде вихід із будь-якої творчої проблеми. В епоху техногенного поступу більшість педагогів-музикантів підтримали думку про те, що до музики треба ставитися серйозніше. Діти, які постійно співають, мають низький показник внутрішньої агресії. Психологи помітили, що там, де панує гарна музика, а особливо де домінує спів (спів – це інтонація, пропущена через живе серце), дитячі осередки врівноважені, діти мають рівні, стабільні стосунки, є більш чуйними один до одного. Там, де вихователь невтомно працює над розвитком творчої свідомості дітей, розширюючи пізнання ігровим способом, результат має блискучі показники.
6
Яка роль вихователя в художньо-естетичному вихованні дітей на різних етапах їхнього розвитку?
Дитині раннього і молодшого дошкільного віку потрібно забезпечити та сформувати:
-
вчасний розвиток чутливості сенсорного апарату;
-
емоційний відгук на сприймання найяскравіших якостей і властивостей предметів та явищ.
У молодшому дошкільному віці елементарна художня діяльність дитини вже має ознаки естетичного характеру, а її естетичний розвиток пов'язаний із індивідуальним досвідом. Тому вихователю слід ураховувати, що у своїх творах дитина виявляє елементи самостійності, творчої активності. Стимулювання активності дитини – першочергове завдання вихователя при роботі з даною віковою групою.
Для дітей старшого дошкільного віку характерно:
-
глибше сприймання творів мистецтва;
-
зацікавлення настроєм творів мистецтва;
-
розвиток музикального слуху або поетичного хисту;
-
здатність помічати й емоційно відгукуватися на виражально-зображувальні засоби творів мистецтва;
-
пояснювати особливості, оцінювати музичні, літературні твори та твори різних жанрів образотворчого мистецтва;
-
уміння помічати зв'язок між змістом твору і засобами його вираження;
-
вибіркове ставлення до різних жанрів мистецтва і конкретних творів, порівняння їх;
-
виявлення художніх інтересів;
-
прагнення до творчості;
-
відчуття радості від створення найпростіших віршиків, пісеньок, малюнків.
Вихователі повинні максимально підтримувати ранні творчі прагнення дітей, стимулювати розвиток художньо-творчої практики, дбати про збагачення дітей життєвими враженнями. Формування естетичного переживання стимулює потребу в естетичній діяльності.
Отже, творчість – важлива складова системи виховання, в ній узагальнено весь життєвий досвід дитини – чуттєвий, ціннісний, моральний, естетичний, пізнавальний, трудовий. Вона лежить в основі успішного засвоєння нових знань, умінь та навичок, саме тому так важливо сформувати у дітей основи творчості.
◄
1 / 1
►
Розвиток творчих здібностей учнів початкових класів
«Може, маленька дитина повторює те, що було вже зроблено, створено іншими людьми, але якщо це діяння – плід її власних зусиль, - вона творець; її розумова діяльність – творчість.»
В. О. Сухомлинський
Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному та політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері освіти та виховання, мета якої – формувати конкурентно здібну, творчу особистість, яка спроможна до самовизначення, до самореалізації та самовдосконалення.
Проголосивши людину найвищою цінністю, наша держава стала на шлях втілення гуманістичних ідей у педагогічну теорію і практику. Тому навчання у сучасній школі має забезпечувати оптимальні передумови для самореалізації особистості школяра, розкриття усіх закладених у ній природних задатків, її здатності до свободи, відповідальності й творчості. Розвиток творчих здібностей має бути невід’ємною умовою змісту усіх навчальних предметів початкової школи, органічно доповнювати навчальний процес, щоб забезпечити єдність знань, умінь і навичок учнів та їхніх творчих можливостей.
Розвиток творчих здібностей – це вміння використовувати знання в нестандартних ситуаціях, розвиток психічних процесів.
Розвиток творчих здібностей включає і розвиток мислення – вміння узагальнювати, перетворювати знання в гнучкі системи, творчо аналізувати ситуацію.
Розвивати творчість – означає виховувати у дітей інтерес до знань, самостійність у навчанні. Маленький учень добре вчиться лише тоді, коли він переживає успіх, хоча б невеликий.
Тому на кожному уроці вчитель повинен ставити перед собою такі завдання:
-
запалити в дитячому серці вогник допитливості;
-
збагачувати знання школярів про природу, суспільне життя, трудову діяльність людей;
-
розвивати різні види пам'яті;
-
розвивати уяву і фантазію;
-
розвивати увагу, спостережливість;
-
формувати мовленнєві вміння, комунікативно – творчі здібності;
-
пробуджувати інтерес до навчання, робити його цікавим, пізнавальним, розвивальним;
-
розвивати творче мислення;
-
навчити працювати з навчальною і дитячою книгою;
-
виховувати національну самосвідомість, духовність.
Навчити дітей вчитися, прищепити їм стійкий інтерес до знань, прагнення самостійно збагачуватися ними, починаючи вже з першого класу – основні завдання вчителя.
Щоб сформулювати творчі здібності, дитині необхідно якнайбільше вражень про навколишній світ під час виконання різних видів діяльності, який їй подобається найбільше, а потім – в усіх притаманних учням видах діяльності (гра, малювання, конструювання, читання та розігрування сюжетів знайомих літературних творів, складання віршів, казок, робота з геометричним матеріалом, експериментування тощо). Формуючи в учнів інтерес до будь – якого з цих видів діяльності, вдається захопити дитину процесом творчості.
Серед шляхів розвитку творчих здібностей, пізнавальної активності, самостійності, самореалізації дітей підкреслюється необхідність використання в роботі з учнями початкових класів різноманітних завдань – навчальних, розвивальних, пізнавальних, інтелектуальних, нестандартних, творчих.
Розвитку творчих здібностей сприяють:
- словесні творчі завдання на добір рими, складання початку чи закінчення вірша;
- складання казки за малюнком;
- створення продовження казки, оповідання;
- складання чистомовок;
- використання анаграм, метаграм;
- словесне малювання;
- творчі списування текстів;
- вилучення зайвого;
- скоромовки;
Методи
Для розвитку творчих здібностей рекомендовано використовувати:
-
Метод гри.
Гра, як основна діяльність дитини в молодшому шкільному віці, є постійною її супутницею. Гра для дитини – перша можливість проявити себе, самовиразитись і самоствердитись. В іграх діти не тільки відображають реальне життя, а й перебудовують його. За словами Виготського, «гра дитини – це творче переосмислення пережитих вражень, комбінування їх і побудова з них дійсності, яка відповідає запитам і інтересам самої дитини», тобто гра розглядається як творча діяльність, в якій наочно виступає комбінуюча дія уяви. Тому в роботі варто використовувати розвивальні ігри як засіб навчання і виховання.
Гра «З яких звуків складається слово?»
Основна мета цієї гри – навчити дитину вслухатися в слово, чути звуки, з яких воно складається, і визначати послідовність цих звуків.
Гра «Заміни звук»
Гра вдосконалює фонематичний слух, розвиває уяву, розумові операції аналізу і синтезу.
На уроках використовую навчальні ігри «Розумові розминки»:
Гра «Чому так трапилось?» Річка вийшла з берегів і затопила навколишнє поле.
Гра «Висновок»: Оленка старша за Марійку, а Марійка старша за Миколку. Хто найстарший? Наймолодший?
-
Використовуючи у роботі інтерактивні методи «Займи позицію», «Прес», «Саsе – метод», «Мікрофон», «Акваріум», «Карусель». Методи інтерактивного навчання дають змогу швидко активізувати пошуково - пізнавальну діяльність учнів, максимально розкривають їх таланти.
-
Елементи технології критичного мислення.
Коли дитина приходить до школи відбувається процес її адаптації до тих видів і форм діяльності, в яких їй доведеться брати участь у дорослому житті. І цей процес відбувається за умови комунікативної діяльності. Тому для розвитку мовленнєвих умінь, розвитку творчого мислення використовують такі завдання:
«Крісло автора»
Учні за бажанням сідають у «крісло автора» і розповідають щось цікаве про своїх рідних, знайомих або епізод зі свого життя, історію про своє ім’я тощо.
«Опиши (намалюй) навпаки»
Учитель показує сюжетний малюнок, а групи учнів описують його, замінюючи основні предмети, їх ознаки, дії, явища на протилежні.
-
Під час роботи з дітьми керують процесом творчості, спрямовуючи його на активізацію творчої думки. Тому використовую метод мозкового штурму.
Метод мозкового штурму використовую тоді, коли діти не мають уявлення про предмет, вони висловлюють свої думки, обґрунтовують, а вже потім роблять висновок. (Магічний трикутник, квадрат. Площа. Вимірювання площі.)
-
Для розвитку творчих здібностей учнів використовую також стратегію комбінаторних дій:
-
таблиці – тренажери;
-
гра «Утвори слово» (рис – сир);
123 321
-
Розвиток творчого мислення неможливий без формування розумових операцій, тому часто в роботі використовують такий метод розвитку уяви, як «морфологічний аналіз».
Мета даного методу полягає в тому, щоб
-
формувати у дітей уміння давати велику кількість різних категорій відповідей у рамках заданої теми;
-
створювати умови для оцінки дитиною отриманих ідей;
-
учити деталізувати найбільш продуктивні.
Необхідно заповнити таблицю. Потім можна вибірково взяти деякі ознаки і придумати фантастичну тварину.
-
Метод «Думай про інше»
Багато винаходів у нашому житті мають «аналоги» у природі. Літак схожий на птаха, вертоліт – на бабку, підводний човен – на рибу. Щоб винаходити потрібно бути спостережливим, уміти придумувати на що схожі різні предмети.
Розумовий розвиток дитини залежить від того, наскільки вона бере участь у продуктивних видах діяльності. Кожна продуктивна діяльність передбачає вміння планувати, тобто спершу уявляти образ того, що створюється, а потім утілювати його в практичній діяльності. Саме участь у продуктивних видах діяльності я використовую у своїй роботі вже з учнями першого класу. Залучають дітей і до таких видів художньої діяльності:
-
зображувальна діяльність (малювання, ліплення, аплікація);
-
музична діяльність (сприймання музики, ігри, хороводи);
-
художньо – мовленнєва діяльність (слухання казок, розповідей, читання віршів, створення власних творів);
-
театралізована діяльність (інсценізація казок).
Виховувати творчу людину без краси неможливо. Прекрасне вічне джерело духовності, натхнення, творчості. Воно існує поряд з людиною, тому що краса, яка не сприймається, - мертва. І якщо люди втратять здатність відчувати красу, вона ніколи не зможе врятувати світ.
Враження шкільного дитинства відкладаються в пам’яті на все життя і впливають на подальший розвиток дитини. В емоційному сприйнятті дитинства зароджуються витоки майбутньої творчої особистості, тому залучаючи дітей до творчості, створюючи постійно «ситуацію успіху», поважаючи дитину, ми в змозі виховати творчо працюючу особистість.
Прикладом спільної діяльності дітей, батьків та педагогів та розвитку творчості є майстер - клас «Букет для мами»
Майстер – клас «Букет для мами»
Майстер – клас «Букет для мами»
в рамках проведення акції
«Впевненими кроками до взаєморозуміння: педагоги – батьки - діти»
Мета: розвивати естетичні смаки учнів молодшого шкільного віку, удосконалювати навички роботи з папером та природним матеріалом, розвивати мілку моторику, розширити знання про природу; надати інформацію батьками щодо стилів виховання у родині; залучити до спільної діяльності педагогів, батьків та дітей.
План проведення
-
Психогімнастика «Квіти на галявині»
-
Вправа «Чарівна мама»
-
Загадки про квіти
-
Майстер клас «Букет для мами»
-
Інформаційне повідомлення «Стилі виховання у родині»
-
Релаксація «Метелики»
-
Створення спільних композицій
-
Перегляд відеоролику «Берегите своїх детей»
-
Психогімнастика «Квіти на галявині»
Звичить музика.
Уявіть ви – різні квіти на галявині. Світить ласкаве сонечко – як квіти повертаються за сонечком?
Подув вітерець. Як качаються стовбурці?
Вітер стає сильнішим, на небі з’являються хмари. Впали перші крапельки дощу. А що стає з квітами?
Ось хмари зникають, з’являється сонечко. Стікають останні краплі дощу з пелюсточок. Умиті й свіжі стоять квіти на галявині і посміхаються.
-
Вправа «Чарівна мама»
Кожен з дітей пише на листочок одне слово – комплімент мамі або бабусі, гарне слово, яке може сказати про неї. Всі листочки складаються у чарівну скриньку. На наступному етапі скринька передається дорослим – вони зачитують, які гарні слова сказали про них діти.
Обговорення:
-
Яки хочуть бачити батьків діти?
-
Що необхідно зробити, щоб стати «чарівною мамою»?
-
-
Загадки про квіти
Дерева росами вмивались,
Чепурились, наряджались.
В білі вбралися сорочки -
Звеселилися садочки.
(Цвіт вишні)
Тільки вчора теплий вітер
Вість приніс нам від весни,
А сьогодні дивні квіти
Крізь замети проросли.
(Підсніжник)
Наче сонця серединка,
Пелюстків біла хустинка.
Знає бджілка і мурашка,
Що звуть квіточку...
(Ромашка)
На квітник погляньте, діти,
Там козак стоїть між квітів.
Весь червоний - гордий пан.
Не козак це, а...
(Тюльпан)
Квітка ця на сонце схожа,
На олію вона гожа,
Жовті пелюсточки має,
Їх до сонця повертає.
(Сонях)
У траві росте квітинка,
Мов небесна крапелинка.
Недарма назвали змалку
Синьоокою … (фіалку)
На кущі – сто квіточок,
На стеблі – сто колючок.
І перлистих рос гірлянди,
Мов намисто, у … (троянди)
Немов дрібнесенькі зірки,
В суцвіття зібрані квітки.
Весною підемо в гайок,
Де запашний цвіте … (бузок)
Квітка жовто – золота
Як курча вона пухка
В’яне швидко від морозу
Ніжна весняна …
(мімоза)
Обговорення:
-
Які квіти із названих розквітають навесні?
-
На яку квітку ви схожі? Чому?
-
На яку квітку схожа мама або бабуся?
-
Майстер клас «Букет для мами»
Об’єднання присутніх у 3 групи. Перша група – діти, друга – батьки, третя – педагоги.
Розподілення роботи: діти – виробляють композицію з природного матеріалу, батьки готують основу – горщик для композиції, вчителі надихають, вселяють душу у композицію – виготовляють метелика.
-
Інформаційне повідомлення «Стилі виховання у родині»
Надмірна опіка (гіперопіка). Цей стиль характеризується надмірним піклуванням, попередженням активності, бажанням зробити все за дитину.
З раннього дитинства діти дуже прив’язані до батьків. По мірі зростання самостійності, і, особливо, в перехідному віці, ця залежність починає дитину обтяжувати. Погано, якщо дітям не вистачає батьківської любові, але надмірна опіка також шкодить дитині, а батьки інколи плутають любов і опіку. Вона затрудняє формування в дітей внутрішньої автономії та породжує залежність як рису характеру. Люблячі матері часом не здатні уявити дитину окремо від себе, не розуміючи того, що юнак не зможе подорослішати, не розірвавши пуповину емоційної залежності від батьків.
Батьки звикли до своєї дитини і не схильні помічати вікових психологічних змін, що відбуваються з нею. Вона виросла, змінилася, а люблячі батьки все ще бачать її такою, якою вона була декілька років тому, причому власна думка їм здається беззаперечною. Підлітки, навпаки, набувають критичного ставлення до батьків, вони починають чинити опір. А це часто ображає батьків «Я живу заради дітей», - пишаючись, заявляють батьки. Але при ретельному аналізі виявляється, що фактично буває так, батьки живуть не заради дітей, а скоріше за їх рахунок. Багато з них відносяться до своїх дітей зверхньо, висмоктуючи з них усі «соки». Адже якщо батьки не реалізувались у професійному плані, не досягли бажаної для них значущості в кар’єрі, спілкуючись із дитиною, вони цілком можуть задовольнити ці потреби, постійно нагадуючи їй, як багато для неї зробили, дорікаючи їй цим, забороняючи робити їй те, що хочеться, блокуючи її розвиток. Спілкуючись із дитиною вони можуть відчувати себе великими начальниками.
Завдання дорослого – попередити, застерегти, пояснити, вказати на можливі наслідки, але дати можливість дитині діяти самостійно, здійснювати свій власний вибір. Тоді, навіть зробивши помилку, дитина навчиться думати, відповідати за свої вчинки, за себе, бути самостійною. Звичайно, все залежить від ситуації і віку дитини. Але обов’язково слід пам’ятати, що рано чи пізно дитині треба буде ставати дорослою й самостійною і те, як це буде відбуватися, залежить від усіх дорослих, які оточують підлітка, а передовсім – від батьків і вчителів.
Авторитарний стиль виховання - це стиль, при якому батьки недооцінюють позитив, який є в їхніх дітях і віддають перевагу контролю. Цей спосіб виховання іноді пов’язують з агресивно-командним впливом батьків. Насправді авторитарні батьки – не обов’язково диктатори й деспоти, вони можуть бути дуже люблячими і ніжними, але у стосунках з дитиною на перше місце, як у випадку гіперопіки, ставлять свою потребу бути поруч, контролювати життя дитини, приймати за неї рішення. З одного боку, це забезпечує певний психологічний комфорт: можна менше хвилюватися за дитину, не боятися, що вона наробить помилок. Але з іншого боку, надмірний батьківський контроль унеможливлює розвиток самостійності підлітка: він не може навчитися ініціативності, відповідальності, наполегливості, самоконтролю. Адже самоповага і впевненість у собі формуються лише за умови, що людина має можливість сама поставити собі мету й досягти її самостійно. В умовах постійного керування з боку батьків такою метою може стати лише протистояння дорослим, рішення не підкоритись їхнім вимогам. Якщо підліток досягає мети – виникає конфлікт з батьками, якщо ж батьки зможуть «переламати» дитину – у неї розвивається почуття власної неспроможності, пасивність, безініціативність, безвідповідальність. Така невпевненість у собі розповсюджується і на стосунки з однолітками: учень не може відстоювати свою думку, пасує перед більш упевненими в собі друзями і вчителями.
Для того, щоб зберегти стосунки зі своїми дітьми і водночас підтримувати їх упевненість у собі й самостійність, необхідно обмежити зону свого контролю, поступово передаючи підліткам відповідальність за їхні дії та вчинки. Це може бути досить серйозним психологічним випробуванням для батьків: адже дитина може наробити помилок, які доведеться потім виправляти. Наприклад, рішення підлітка піти до басейну може призвести до його застуди, лікування, ускладнень. Але якщо не пустити його, то наслідки можуть бути ще гіршими: і для стосунків з батьками (образа, недовіра, спроби приховувати від дорослих свої наміри) і для авторитету підлітка серед товаришів (підлітки зневажливо ставляться до однолітків, які підкорюються дорослим), і для самооцінки особистості (неможливість відстояти своє рішення інтерпретується дитиною як нерішучість, слабкість волі або як відсутність поваги, нерозуміння з боку сім’ї).
Таким чином, батьки стоять перед вибором: подбати про власний спокій і утримати дитину від самоствердження чи дати підростаючій особистості певну свободу, щоб вона могла розвиватись, учитись на своїх досягненнях і помилках.
Щоб зберегти психологічний контакт із старшокласниками, батьки повинні враховувати дорослішання дітей, відмовляючись від авторитарних методів виховання, навіть якщо вони здавалися раніше успішними.
Дитиноцентричний стиль ( "кумир сім’ї”, симбіоз, "відносини для двох”, "дитина, що замінює чоловіка”, "гіперсоціалізуюче виховання”) - надмірна опіка, дріб’язковий контроль, пильне стеження за дитиною. Батьки, які так поводяться, в більшості випадків мають підвищений рівень тривожності та різні страхи, вони постійно мають відчуття, що з дитиною повинно щось трапитись. Хоча гіперопіка базується нібито на любові, такий тип спілкування має негативні наслідки - особистість росте несамостійною, нерішучою, часто в колективах таку особистість ігнорують, не помічають.
Ліберальний стиль (гипоопіка) виховання характеризується наданням повної самостійності дітям. Ліберальне ставлення батьків, здається, могло б сприяти успішному самовизначенню і формуванню відповідальної позиції особистості. Але для цього особистості потрібно вже мати чітку систему власних орієнтирів: цілі, принципи, морально-етичні еталони тощо. Оскільки суб’єктивна картина світу в підлітковому віці лише формується, то підлітки потребують допомоги для орієнтиру в складному і мінливому світі. Якщо цю функцію не виконують батьки, вони шукають інших авторитетів, які часто суперечать один одному. Невизначеність суб’єктивних орієнтирів знижує самооцінку особистості, породжує почуття безпомічності, неспроможності знайти свій шлях у житті. І в таких умовах ліберальна позиція батьків сприймається підлітками як відстороненість, байдужість, навіть як егоїзм. «Їм немає діла до мене!» - думають у таких випадках діти. Отже, надання підліткам надмірної свободи так само небезпечне для становлення їх особистості, як і надмірне її обмеження.
Демократичний стиль виховання. Особливістю цього стилю взаємин є тверде, послідовне і водночас гнучке виховання. Батьки завжди пояснюють мотиви своїх вимог, заохочують їх обговорення з підлітком; влада використовується лише в міру необхідності; у дитині цінується як слухняність, так і незалежність; батьки встановлюють правила і твердо втілюють їх у життя, але не вважають себе безгрішними: вони прислухаються до думки дитини, хоч і не діють виключно відповідно до її бажань. Цей стиль виховання найбільшою мірою сприяє розвитку в дитини самостійності, активності, ініціативи і соціальної відповідальності (С.І.Подмазін).
-
Релаксація «Метелики»
Учасники майстер – класу об’єднуються у пари – дитина – дорослий та рухаються у приміщенні під музику.
Ви на галяви у весняний день. Перед собою ви бачите метелика, який літає з квітки на кеітку. Рухи його крильц легкі. Ви – метелики. У вас великі гарні крила. Відчуйте, як ваші крила повільно рухаються вгору і вниз, вгору і вниз.
Ви насолоджуєтесь польотом. Ви у повітрі, під вами – яскрава галявина. На ній багато чудових квітів. Відчуйте їх аромат. Повільно сідайте на м’яку середину квітки.
-
Створення спільних композицій
Поєднуються композиції - дитячі гілочки, батьківські горщики та вчительські метелики. Учасники роблять висновок про необхідність співпраці за для досягнення результату, спільної мети.
Діти із побажаннями вручають композиції мамам та бабусям.
8.Відеоролік «Берегите своїх детей!»
Перегляд відеоролику – звернення.
За матеріалами: Освіта.ua
◄
1 / 1
►